Шторм

В молодечих крил пружнавий тріск
Як небуттям укрився суходіл
Ти ще на кінчику пера возносишься увись
А вже пора? Давно пора
Спадаючи молись, як жертва щирості
Як кат оговтаних бажань
Переминає загральну грань, чекаючи розплати
За те що марнував свій вік, надмір у неба праг
За те що був людині чоловік, і друг і брат, і враг
І найпершим, помолюсь
І вдруге помолюсь, і втрєтє помолюсь
І в смерть
З землею поріднюсь

Запитай мене-е-е, куди я дів свої очі
Я викину віху глибини
Щоб більше не бачити, як падає світ
Запитай мене, чому я неможу сміятись

Бо посмішка моя згоріла у полумї
Що забрали птахи

Все що я зараз, хочу, підняти вітрила
Відчути вітри
Небо яке я не бачив з дитинства
Покличе мене, в останній бій

В полі зору, немає землі, є тільки горизонт, і зорі в небі мов живі
Я відчуваю, як вітер піднявся знов
Я знаю що ти вже кличеш, в мій останній шторм

Мої руки тримали вогонь, який забирав життя
Я навмисно втрачав себе, щоб не знати ким насправді я є

Клятий біль, старих вовків, замість людей
Пробач мене що не зміг залишитись серед звичайних речей
Все що є зараз, хочу, підняти вітрила, відчути вітри
Небо яке я не бачив з дитинства, покличе мене
В останній бій

В полі зорі, немає змій
Є тільки горизонт, і зорі в небі може
Я відчуваю, які вітер піднявся знов
Я знаю що ти вже кличеш, в мій останній шторм

В мій останній што-о-рм
В мій останній што-о-рм