Тарханкут

Машина їде по шосе серед пустелі,
Ні дерев, ані кущів, ані людей
І у багажнику везе десятки сотень тисяч
Солодощів для простих дітей

Водій заморений і поряд з ним напарник
Що задумливо завтичив у вікно
Десь там за морем сонце лагідно
Прощається і на ніч опускається на дно

Посеред темряви засяяли два вогники
І тишу зачепив старий двигун
І, мов метелики на світло, почали
Збігатись діти і здіймати пил і шум

І обступили всі багажник і водій відкрив його
Як скриню золота й скарбів
Він вже ніколи не забуде цих очей і цих
Усмішок на обличчях дітлахів