Людське

Це ж треба доводити людям,
що ти людина.
І прагнути робити
зміни,
зміни

Не подобається?
Зміни.
Та це завжди так тяжко
так само, як писати пісні
у стані спокою,
кричати уві сні.
Вам хтось доповів про правди листи.
Ви з‘їли їх,
не поділились ні з ким.
Дитяча травма.
Діагноз соціально-віртуальний.
Знов порівняла себе з іншим.
Про мене у газетах не напишуть.
Я не піду на побачення зі всевишнім.

Кава була
Із присмаком вікон,
А ніс закладено
В ломбард назавжди.
Фотографую очима,
Наспівую ритм.
Нема слів простіше:
я наче живий,
живий.
Я наче живий.

Усі вже все зіграли.
Я зграя слів наодинці зі словами.
Йдіть до людей,
коли нестерпно чи погано.

Прах ненависті у вазі,
в якій ніколи не стояли квіти.
Ну куди ж тепер тебе подіти.
Діди не діти.
Діди не діти?
Дійти.

І доки ми будемо мовчати,
коли не праві.
Доки будемо засуджувати, спостерігати, існувати,
Ми будемо живі.

Живі у сенсі класичному,
Як джаз або пальта,
наука чи склянка,
мішанка з осіб під вартою.

Кава була
Із присмаком вікон,
А ніс закладено
В ломбард назавжди.
Фотографую очима,
Наспівую ритм.
Нема слів простіше:
я наче живий,
живий.
Я наче живий.

Здалося…