Іминімі

Все сказано
І зроблено, тоді
Що дотепер тримає?

Зробити крок
Занадто ми слабкі
Даремно час минає

Розумієш
Коли немає більше слів
Не треба мучити один одного
Пройдено

I ми німі
Бо що нам тоді казати
Коли навіть океани
Мають завжди кінець?

І ми німі
Ми тонемо так, безмовно
Хто першим покине човен
Кому ввірветься терпець?

Прокинешся
В кімнаті мертвий штиль
А у дзеркалі байдужість

Залишаться
Розмови всі нічні
В минулому незрушнім

Розумієш
Коли немає більше слів
Не треба винного шукати нам тепер
Відтепер

I ми німі
Бо що нам тоді казати
Коли навіть океани
Мають завжди кінець?

І ми німі
Ми тонемо так, безмовно
Хто першим покине човен
Кому ввірветься терпець?

I ми німі
Бо що нам тоді казати
Коли навіть океани
Мають завжди кінець?