Фенікс

Ти казав, я впаду, не злетівши в небо,
Без тебе моє сонце згасне назавжди.
Ти думав, я зламана, нікому не треба,
Та вивчив ти мене лише до половини.

Я, як фенікс, з попелу встаю,
Блиск в очах знову запалю.
Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,
Твій світ розіб’ю, я не буду там.

Ти хотів бути скелею, що тримає мене,
Та я хвиля, що камінь розіб’є до тла.
Ти вважав, що я тінь, яка йде за тобою,
Але ти – лише ехо мого майбуття.

Я, як фенікс, з попелу встаю,
Блиск в очах  знову запалю.
Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,
Твій світ розіб’ю, я не буду там.

Чуєш цей сміх? Це вже не біль.
Крокую вперед, я стерла твій слід.
Ти думав – на дно, а я – на вершини,
Моя свобода – це моя сила.

Я, як фенікс, з попелу встаю,
Блиск в очах  знову запалю.
Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,
Твій світ розіб’ю, я не буду там