Я Заплющую Очі

Я заплющую очі і бачу весну,
Без вибухів, болю, страху, жалю.
Де більше не чути тривожних сирен,
Де діти сміються, а небо – ясне.
Я заплющую очі і бачу міста,
Де цілі будинки, де знову життя.
Де діти вночі не в підвалах, а дома,
А мама співає пісню знайому.

Коли замовкнуть сирени вночі,
Я знову почую, як серце стучить.
Як голос коханих лунає без страху,
Як діти радіють світанку у парку.
Як у мами нарешті не заплакані очі,
Без сліз і тривог, без молитви щоночі.
Як батько додому зайде без броні,
А небо без диму, без чорних вогнів.

Я заплющую очі і бачу весну,
Де діти не знають справжню війну.
Я бачу, як більше ніхто не чекає
Тих страшних звісток, що серце ламають.
Де не треба прощатись, як назавжди,
Де друг повертається не на щиті,
Де серце спокійно, де мир у душі,
Де світло не гасне... Де ми всі – живі.

Коли замовкнуть сирени вночі,
Я знову почую, як серце стучить.
Як голос коханих лунає без страху,
Як діти радіють світанку у парку.
Як у мами нарешті не заплакані очі,
Без сліз і тривог, без молитви щоночі.
Як батько додому зайде без броні,
А небо без диму, без чорних вогнів.

Знов ніч лягає на зранену землю,
Знову молитви несуться до неба.
В кожному серці надія жива,
Що закінчиться безжальна війна.
Я заплющую очі і бачу весну,
Я вірю – вона майже тут...
Я заплющую очі...
Я мрію щоночі...