Не Ображай Її, Хлопче

Без тебе життя
Як смужка бліда
На місці годинника
Слухають Винника
Поверхом нижче
Ну шо за біда? А-а-а

Я брав тебе, мила
Як хліб руками
Я більше не знаю
Що буде з нами
І може, за краще
Якщо ти далі - сама

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Колись ми повернемось
В місто дощів

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Бо я не зумів
Я не зумів, не зумів

Уже котру ніч
Ніби забрано річ
Зі звичного місця
На кутні смійся
Заплатить хтось інший
За серце розбите твоє

Я брав тебе, мила
Як хліб руками
Я більше не знаю
Що буде з нами
І може, за краще
Якщо ти далі - сама

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Колись ми повернемось
В місто дощів

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Бо я не зумів
Я не зумів, не зумів

Я був тобі болем
Та був і втіхою
Хай ходять чутки
І чужі оббріхують
Я став тобі дослідом
Хто би і шо не казав

Вечір, наплічник, дорога
Знайомий вокзал

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Колись ми повернемось
В місто дощів

Ввись крізь пальці
Як птахи в танці
Злітають спомини і тонуть у склянці
Я не ревную більше
Перехотів

Відчай топче
Забути хоче
Одне прошу, не ображай її, хлопче
Колись ми повернемось
В місто дощів

Ввись крізь пальці
Як птахи в танці
Злітають спомини і тонуть у склянці
Я не ревную більше
Перехотів