Фіранка

Як у світ іду щоранку
Мимо твого я вікна,
Ніжно-голубу фіранку
Бачу, наче добрий знак.
Ти мов таємнича мавка,
За фіранкою стоїш,
І нема на цілім світі
За картину цю миліш.

Фіранка на вікні із профелем твоїм гойдається,
Ідуть за днями дні, та імені твого не знаю я.
Відчиню я вікно, фіранку відгорну, спитаюся,
Ти тільки не відходь, бо вже тебе давно кохаю я.

Як додому повертаюсь,
Ніч запалює вогні,
Чим скоріше поспішаю
До фіранки на вікні.
Ти як вчора й позавчора
За фіранкою стоїш,
І нема на цілім світі
За картину цю миліш!