Козацька Пісня

Поріділо козацтво від втоми і ран,
Гей, з чобіт позбивайте пилюку!
І встає з небуття кошовий отаман
Із кресала запалює люльку,
А за ним піднімаються воїни скрізь,
Бо завчили козацьку науку -
Ой, напаснику лютий, ти не лізь, ти не лізь
Під козацьку розмашисту руку!

Ой з нашого роду не качайте воду,
Ой з нашого духу не ліпіть макуху,
Ой з нашої слави не робіть забави,
Не робіть забави світові на сміх;
Бо козацька вдача як вогонь гаряча,
Бо козацька сила не одних косила -
Шабелька завзята вдарить як розплата,
Кривдників поганих покарає всіх.

Гей ти наш кошовий, в тебе кручений вус
Та ще шапка смушева — бідова,
Наслухаємо, батько, пораду живу
Твого вірного й чесного слова;
І сказав отаман, і промовив козак
Аж від слів полетіли іскрини:
"Україна одна і не можна ніяк
Віддавати її для загину".