Кує Зозуля

Кує зозуля на літа, на добру долю,
Та час швидкий не поверта, його все воля,
Не відійде зів'ялий квіт, не розійдеться,
І тільки пам'ять стільки літ живе у серці.

А зозуленька все лічить роки,
Ми згубилися в світах широких.
Ти наклич мені хмільного щастя,
Спогадів гіркий полин медами здасться...

Не куй, зозуле, не тривож душі та серця,
Як плин ріки, моя любов не повернеться...
Я перебуду світлий сум, умовлю пам'ять,
Минулих днів просту красу спряду між нами.