Стус

Повз мене ходять мавпи чередою
У них хода поважна, нешвидка
Сказитись легше, аніж буть собою
Бо ж ні зубила, ані молотка
Цей біль — як алкоголь агоній
Як вимерзлий до хрусту жаль
Передруковуйте прокльони
І переписуйте печаль

Стус, Стус, Стус, Стус
Він герой, я — боягуз
Головного мозку струс

Вмирає пізно чоловік
А родиться дочасно
Тому й на світі жити звик
Як раб і рабовласник
Він като-жертва, жертво-кат
Страждає і богує
Іде вперед, немов назад
Як душу гнів руйнує

Стус, Стус, Стус, Стус
Він герой, я — боягуз
Головного мозку струс