Сарана

Та коли червоні ріки
Покинуть свої береги,
Дорогу знайдуть чумаки,
За змахом старої руки,
Почнеться вихід.
Минати піщані горби,
Дістатися до моря глибин,
Тікати знову від самоти.

Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти тепер є?
Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти?

Та коли запалить сонце
Так що спалахнуть кущі,
Давай тікай мерщій, кидай свої вірші
І забувай ти, як рухався до мети,
Долай блокпости, ці кляті блокпости.
Бери, хапай усе, що можеш винести,
І не шукай більше їхньої милості,
Разом з тим, менше з тим, пали все, що встиг
І підривай мости - це є вихід.

Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти тепер є?
Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти тепер?

Та землі покинуті стали відтоді,
Пішли вже й самі фараони,
І замість збудованих там пірамід,
Залишилися терикони.
Через усі перепони, між легіонами
Ширяться вигуки тихі,
З ними надія, з ними зневіра,
З них починається вихід.

Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти тепер є?
Що лишиться? Голод і сарана,
І вона досі непокарана.
Чи залишиш місце між ребер?
Хто ти тепер, де ти тепер є?