Мантра

Летів, летів сто тисяч снів
Крилатий Ангел у вигнання
За те, що вірив не в Богів,
А в дивну Мантру про кохання…
Де в серці неба дві душі
Сплелись у кантрі до світання…
І зорі, гострі, як ножі
Почули Мантру про кохання…
Приспів: Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
І того ж дня стара зоря,
Позаздривши земним бажанням,
Штовхнула вниз двох, що сплелись,
А з ними – Мантру про кохання…
Приспів: Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
Зірвавсь в безодню сяйвом руж
Безкрилий Ангел у останнє,
Віддавши крила палі душ
За вічну Мантру про кохання…
Приспів: Ми – з вогню і води,
Повітря й землі,
Як сама любов!
Ми – з вогню і води,
Повітря й землі,
Як сама любов!

Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
Я – вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я – сама любов!
Я – сама любов!