Морж

Не протиснусь — зайняли подвір'я усе
й недоречно на сонечку ніжаться.
Хто ці люди, що плачуть за моїм дідусем?
І чому я не знав їх раніше?

В елегантних костюмах, з хустками в руках,
ніби прийшли на роботу —
приїхали родичі іздалека,
ті, що бачив їх тільки на фото.

Незнайомці волають уверх до небес,
у риданнях на все готові,
наче це не мій дід, а якийсь полководець,
і несуть його на щитові.

Пригадають яким він був
і якими ходив стежками.
Це не просто смерть, а її тріумф
із горохом та пиріжками.

Більш не візьме слова ніхто,
і затихне плач сусідів,
сядуть родичі в авто —
по своїм закуткам роз'їдуться.

Вусатий із дзеркала зиркає морж,
не забути таке видовище.
Виходить, для когось я став також
елегантним далеким родичем.

Пригадають яким він був
і якими ходив стежками.
Це не просто смерть, а її тріумф
із горохом та пиріжками.

Більш не візьме слова ніхто,
і затихне плач сусідів,
сядуть родичі в авто —
по своїм закуткам роз'їдуться.