Джунглі
Karpich
2:54
Текст песни
Зачини мене в бетоні поруч з мікрофоном І побачиш, як крізь вуха я порушую кордони Димом насичені балкони — маяки на телефоні Нотатки пам'ять забивають, поки біт на фоні Берега, мости поєднує тут стиль Це Київ, ти не туди прийшов з мечем, Василь І тільки блиск коси — останнє, що побачиш тут Ніхто тебе не звав, тому іди в пізду Яу, mic on — рими дикі, оси У ваших реперів тремтять грілзи Не трусіть за стиль, містери білі носи Коли культуру продаcте за нові труси Check я по біту пливу, наче на хвилі Немає попиту у мас у цьому стилі Лікує музика, лікують стіни Зміни чекають тих, хто знає собі ціну Слова міняють простір, з творцем кидаю кості Вони падають на дошку — звуки, наче постріл То він, то я — вкотре поспіль Він покаже мені шлях, і тут немає злості Слова міняють простір, з творцем кидаю кості Вони падають на дошку — звуки, наче постріл То він, то я — вкотре поспіль Він покаже мені шлях, і тут немає злості Кадри, фарби, музика, жанри Дотліває холод мій у палючій ватрі Вуличні поети з музою у тантрі Куліси хмарами зійдуть, бо ми всі в театрі Я кинув кості, і на них дванадцять було Очі закрив, відкрив — кілька людей там здуло Світило сонце, через час — моя подяка грі Бажаю щастя, я малюю на новому тлі Нуль один, нуль три Я риби, візуалізую сни Ваші рядки — мій дім, але я тут один Ваші рядки — мій дім, бо в них стільки води Мені потрібен мікрофон і вуха Моя фортеця — музика, муза, не шлюха Ми кинем знову кості, коли час настане І знову два по шість — отримаю жадане Слова міняють простір, з творцем кидаю кості Вони падають на дошку — звуки, наче постріл То він, то я — вкотре поспіль Він покаже мені шлях, і тут немає злості Слова міняють простір, з творцем кидаю кості Вони падають на дошку — звуки, наче постріл То він, то я — вкотре поспіль Він покаже мені шлях, і тут немає злості
