Попсова Пісня Про Нещасне Кохання З Незрозумілою Кінцівкою

Твоя посмішка тепер лише бісячий спогад
Що дратує душу
Пробачати з шилом у серці я може й не вмію та начебто мушу

Гнів, як вода
Що стікає по кам'янистому дну
Навряд колись побачу океан - в калюжах і потону

Біль мине
Загояться всі рани
Злість з відразою
Весь світ для мене - спадок

В якийсь день я згадаю про тебе, в якийсь - ні
Твої очі, твій милий смішок - все, про що я міг думати
Але не переймайся, бо все це заміниться
Тими награними, начебто сердечними, вибаченнями

Та картинкою, як вже
Його рука придушує твою ніжну шию
Колись, наче, як в нашому ліжку
І я, нарешті, зможу тебе ненавидіти

Біль мине
Загояться всі рани
Злість з відразою
Весь світ для мене - спадок

Не завжди пожнеш саме те, що посіяв
В сухому залишку, сльози - просто сіль
Настане момент, коли кинуть прям всі
Ось тобі життя у всій його красі