Тінь Кохання

Згадаю ще раз Твої теплі руки
Й залишу всі найкращі твої сни...
Й сплетуться небеса й пекельні муки
В обійми... так п’янять й болять вони...
Болять вони...

Ти більш мене не будеш бачить,
Відпущу тебе – хай серце плаче,
Не прийду туди, де сонце сходить –
До тебе. Я залишусь в тіні Твоїй.

Ти будеш квітнуть в сонячнім промінні,
А я залишусь там де сон і ніч...
Ти там, вгорі, а тут – стіна з каміння,
Тут ми у двох і з ніччю віч-на-віч...
Віч-на-віч...

Ти більш мене не будеш бачить,
Відпущу тебе – хай серце плаче,
Не прийду туди, де сонце сходить –
До тебе. Я залишусь в тіні Твоїй.

Ти більш мене не будеш бачить,
Відпущу тебе – хай серце плаче,
Не прийду туди, де сонце сходить –
До тебе. Я залишусь в тіні Твоїй.

Я більш вже не засну, в Твоїх руках,
І ангел зникне в моїх снах...
Я дозволю боліти й пекти,
Я дозволю Тобі піти...
Я дозволю Тобі піти!

Ти більш мене не будеш бачить,
Відпущу тебе – хай серце плаче,
Не прийду туди, де сонце сходить –
До тебе. Я залишусь в тіні Твоїй.

Ти більш мене не будеш бачить,
Відпущу тебе – хай серце плаче,
Не прийду туди, де сонце сходить –
До тебе. Я залишусь в тіні Твоїй.