Мама
Христина Дарвай
Холод на серці й тривога І невідомість життя . Куди поведе нас дорога? Де висохне сльоза…? Втрачені долі і мрії , Розстріляні життя… І дні летять без надії, На серці пустота… Не погасне в пам’яті весна, Ріки сльозів , втрачені життя, Страх в очах дітей , розпач у людей, Мрії , що забрали в один день… Всім героям слава не згаса. Тим, що втратили в бою життя . За волю в серцях і свободи час Ангелами стали назавжди України сини… Сили крізь розпач шукаєш І віру у життя. І відповідь не знаєш: «За що така весна?» Не втратилась надія, Повернеться життя. Відновиться країна І розцвіте весна… Не погасне в пам’яті весна, Ріки сльозів , втрачені життя, Страх в очах дітей , розпач у людей, Мрії , що забрали в один день… Всім героям слава не згаса. Тим, що втратили в бою життя . За волю в серцях і свободи час Ангелами стали назавжди України сини…