Чорним Димом

Чорним димом на плечі лягає війна,
Ноги й кості в окопах їм зводить зима,
Стала вмить непотрібна нікому весна,
Тільки б більше життів не забрала вона.

В боях кров’ю змивають ворожі сліди,
Ті, що були в житті прос ТІ пацани,
Натискають курок у запеклих боях,
Позабувши про зло та незвіданий страх.

Смерть приходить до хлопців з вогнем і мечем,
Тільки вчора вони грали гарним мʼячем,
А сьогодні на полі закінчилась гра,
Скільки їх вже забрала та клята війна.

Не шкодує нікого заПЕкла стара,
Забирає і сина і батька вона,
Побратимів шикує у дальній політ,
Душ солдатських у небо важкий переліт.

Над сирою землею біля хреста,
На коліна поставила матір вона,
Заливають сльозами могили дружини,
А в окопах на смерть стоять побратими.

Смерть приходить до хлопців з вогнем і мечем,
Тільки вчора вони грали гарним мʼячем,
А сьогодні на полі закінчилась гра,
Скільки їх вже забрала та клята війна.

(Тихий шепіт над могилами)
І чорним димом стелиться війна…
І кожен голос, що мовчить —
Це той, хто більше не кричить.