Щодня Вона Йде Назустріч

Щодня
Вона йде назустріч
У вбранні
Дивовижного крою

Вводить сміх в мій мозок
Називаючи свої дії грою

Поцілуй мене, мамо
В суцільну скроню
Мав я доню
Та не встиг їй дать ім'я

Тім'я, ледь твердіше воску
Мало б витримать
Та не втримало мозку

І сірим
Небом сірим
Той злинув вниз
Заливаючи очі

Тільки місто
Було чисте
Наче

Поринаючи
В сіру зливу
Ми йдемо, доню
До цього міста

Посміхаючись
Без упину
Проводжають нас, гідні жалости
Люди

Рідні люди

І тоді я звертаюсь до тебе, але
Твої обриси звів нетанучий гріх
Ти прийшла, доню, в світ разом зі мною
В подарунок піднести я не встиг

Таке гарне ім'я

А над містом сонце
Розсипом
Синє сонце на тлі
Золота неба

Нам іти вже, доню, треба

(І виросте на майдані дерево
(І цвіт його засяє всіма кольорами райдуги)
(І вкриє плодами розуму волелюбне місто)
(Дерево, ім'я якому - ARBOR MUNDI)

(ARBOR MUNDI)

Поцілуй мене, мамо
В суцільну скроню
Маю я доню
Як намисто

Крізь сіру зливу
Крізь чисте місто
Ми йдемо

Крізь порожні
Мамині очі
Крізь занедбані
Очі інші

Ми мандруємо
Разом, доню
Піднімаючись
Іще вище, ей

Силою твоїх дій
Ми йдемо
Силою

Рівною є дорога
Вірною
Грою до цілі
Кревної

Вільними є дії твої
Під нами сяяло сонце