З «Холодного Яру»

У всякого своє лихо
І в мене - не тихо
Хоч не своє, позичене
А все-таки - лихо
Нащо б, бачся, те згадувать
Що давно минуло
Будить бозна-що колишнє
Добре, що заснуло
Хоч і яр той, яр той, яр той

Вже до його -
І стежки малої
Не осталось, і здається -
Що ніхто й ногою
Не ступив там, а згадаєш -
То була й дорога
З манастиря Мотриного
До яру страшного

У яру колись гайдамаки
Табором стояли
Лагодили самопали
Ратища стругали
У яр тоді сходилися -
Мов із хреста зняті
Батько з сином, і брат з братом

Де ж ти дівся, в яр глибокий
Протоптаний шляху
Чи сам заріс темним лісом
Чи то засадили
Нові кати, щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду -
Не сховаєте

Над яром -
Залізняк витає
І на Умань позирає
Гонту виглядає

Дурний шию підставляє
І не знає - за що
Та ще й Гонту зневажає
Ледаче ледащо
«Гайдамаки - не воїни
Розбійники, вори
Пляма в нашій історії» -
Брешеш, людоморе

Над яром -
Залізняк витає
І на Умань позирає
Гонту виглядає

За святую правду-волю
Розбійник не стане
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ, не заріже
Лукавого сина
Не розіб'є живе серце
За свою країну
Ви - розбійники неситі
Голодні ворони
По якому правдивому
Святому закону
І землею, всім даною
І сердешним людом
Торгуєте, стережіться ж -
Бо лихо вам буде
Тяжке лихо, дуріть дітей
І брата сліпого
Дуріть себе, чужих людей
Та не дуріть Бога
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара
І повіє огонь новий
З Холодного Яру

Над яром -
Залізняк витає
І на Умань позирає
Гонту виглядає