Я Впускаю Твій Біль

Я впускаю твій біль, Україно
Язик не дає називати зґвалтованим небом. Провина?
То не провина, то страшніше прокляття
Будують хрести, розводять багаття
Співають і тужать живі мерці
Спустошені душі, німі мудреці

І де ж ви, прокляті, ту душу згубили?
За тєлік продали людські могили?
Немає у світі такої кари
Смерть — подарунок, російські тварі

Пройде час і ми виймемо вашу душу чи те, що від неї лишилось
Забувайте про постіль, бо вже стали могили, щоб ви там розчинились
З посмішкою побажай спокійного вічного сну
Хай вас нудить кожною краплею крові, пролитою в ту війну

Забувайте про спокій, забувайте про сон
Хай прокинеться совість і з'їсть вас усіх в унісон
Забувайте про мову, вам вона ні до чого
Нелюдам не під стать говорить по-людському
Хай вся ваша творчість згорить і згниє
А дощ із пролитої крові іде й іде
Хай ваше нутро собою подавиться
І тільки росії Христос і явиться

Хай буде суд страшніше страшного
Казиться, скидайте все на одного
Хай навіть отрута вас не вбиває
Хай тіло болить і із того відмирає
Хай серце стукає через раз
Їжте й пийте свій проклятий газ
Жріть один одного, задихайтеся в пеклі
Воно зачекалося вашої смерті
Данте допише для вас у своїй комедії коло
А Шопен з превеликою радістю востаннє зіграє соло