Навчи

Стільки дощу не вмістить жодна весна
Добре було б пам'ятати всі імена
Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи
Добре було б уміти, я не вмію, навчи
Я не вмію, навчи

Але поки щоночі розмоклі, як сірники
І обпікає дотик до твоєї руки
Обпікає вуличне листя і нічні вогні
Поясни, як ти дихаєш на такій глибині
На такій глибині

Добре було б тішитись, що все є таким, яким є
Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє
Відчувати його, прокидаючись зранку, засинаючи уночі
Добре було б не думати про тебе, я не вмію, навчи

Але це повітря в травні різке, як скло, я знаю
Тобі заважає те, що з тобою було, я знаю
Як ти боїшся серця свого, я знаю
Насправді ти хочеш саме цього

Стільки дощу, а його несе, й несе, й  несе
Я знаю все, що потрібно тому, хто знає усе
Дерева над головою, темрява на плечі
Я знаю все, я готовий вчитися далі, навчи