Градієнт

Привіт, моя пташко! 
Ще холодно досі.
Останню надію стиснув
Ніхто ж не сказав, що ти в першу ж осінь
шукатимеш нову весну.

Секунди в години, і "хто ти?" у "де ти?"
Чужі вже століття на "ти" 
Моїми очами шукають планети,
Твоїми руйнують світи.

Все не закінчиться без нас,
Тих, чи інших, 
тих чи інших.
Бачиш, усьому є свій час,
З часом і в мене буде тепліше

Заплетену правду й розплетену віру
Не стрінуть в одному фоє.
І чорна полоска віками на сіру
Ніяк не знайде градієнт.

Усе тимчасове заплетене в вітер
Під музику ранніх квіток.
Ти перша із нот, остання із літер,
Тому і чужа для кліток...