Трубач (Лемберзька Катастрофа 1826 Р.)

З отого дня суремного
Як завалився ратуш
Усе навіки зважене
І вписане в архів

Понесено у людности
Не так велику втрату
Погиб трубач, двох жовнірів
Кількох робітників

Маленька апокаліпса
На ринковому пляці
З розпуки позіхнуло
Трагічне місто Львів

Мов герр таємний радник
Над аркушем реляції
(Один трупач, твох шофнірів)
(Кількох ропітників)

Зібрали вдовам на свічки
А матерям на ліки
Дітей забрали в інтернат
На вулицю - сиріт

На поминках буяла чернь
І мандрівні каліки
І гупав куксами о брук
Увесь калічий рід

І кожен чесно їв і пив
І плакав, як умів
Погиб трубач, двох жовнірів
Кількох робітників

І кожен чесно їв і пив
І плакав, як умів

Поховані під вежею
Вони зійшли в комори
Де світло мре і твердне кров
Де вже не чути з тьми

Як на майданах і в шинках
Реве житейське море
Там інше світло і воно
Біліє над кістьми

Вони зійшли в підземну хлань
Немовби в інше місто
Їх не любили на землі
Й забули серед хмар

Ішов попереду трубач
Він дув натхненно й чисто
Так ніби не трубу тримав
А вогняний ліхтар

Коли ж посмертні очі в них
Зітліли, мов одежа
Вони злягли на дно камінь
Плече коло плеча

Лиш не вгавав, як джерело
І виростав, як вежа
Таємний і хрипкий сигнал
Відозва трубача