Вольф Мессінґ. Вигнання Голубів

Мав я прегарну здатність
Чи то хворобу?
Двійко голуб'ят
У череповій коробці

В ротову мою порожнину
Від крику аж пурпурову
Зазирали медики, ворожбити
Та інші знаючі хлопці

Як я вами пишався
Мої крилаті кристали
Пернаті мої мучителі
З давніх полотен

Ціле літо об мене крилами терли і туркотали
Заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин

А восени упав з неба
Миршавий ілюзіоніста
Слухав мене стетоскопом
Як вони там шурхочуть

Збіглося на це подивитись
Ледь не півміста
І тоді їм прояснів я
Летіти хочуть

Вилітали мені з голови крізь отвір у рані
Або крізь моє третє око, ніяк його не заплющиш
А той миршавий пес мав у кишені браунінґ
Та й одною кулею двох голубів розлущив

Став я цілком сумирний
Загнавсь у схови
Поводжуся без відхилень
Чемно і ґречно

Не тому, що вбиті
Мої колишні птахове
А тому, що ношу в черепі
Тепле їхнє
Яєчко