Пісять І Спать

Мить у повітрі — знову тривога,
Мати кричить: "Збирайся, небого!"
Я у трусах, з котом на руках,
Думав — кінець, а це просто, блядь, птах.


Сидячі в укритті, зайшов в телеграм,
Від страху хряпнув водяри стакан.
Мармулетік пише: "Хуйло — підарас",
А я вже доїдаю весь гуманітарний запас.


Немає сечі — я на дні!
Пекельні борошна — всюди, крім мрій!
Кава холодна, душа пуста...
Я просто хотів поспати — а тут клята війна!

Знову Мадяр полює на йобликів,
Дрони летять прямо в цих гопників.
Генерал Черешня потирає вже руки —
Нарешті впали всі сучки...


Говорять Снайпер, Демон, Ваньок та інші —
Завжди в Телезі поряд зі мною.
З розгону Іпсоху вибивають ногою —
Це талісман, який має бути з тобою.


Немає сечі — я на дні!
Пекельні борошна — всюди, крім мрій!
Кава холодна, душа пуста...
Я просто хотів поспати — а тут клята війна!


Ракети, каби та шахеди —
Так страшно вже мені.
Пролетіли ці мопеди —
І не знаю вже — живу чи сниться це мені.


Я — обмежено придатний.
Чому не на війні?
Тому що неадекватний,
Та й свій фронт тримаю я в селі.


Немає сечі — я на дні!
Пекельні борошна — всюди, крім мрій!
Кава холодна, душа пуста...
Я просто хотів поспати — а тут клята війна!


Я не просив ці ракети й дрони,
Не кликав у дім повітряні дзвони.
Я просто хотів пожити, блядь, трохи —
А не ловити в трусах руські епохи.


Диванні герої, патріоти в піжамах,
З трибуни Телеграма верещать про окоп.
Поки я в укритті — їм там все «ясно»,
Бо їм, курва, з дивана все видно прекрасно.
Вони б воювали... та мама не пуска,
І ще серіальчик новий — не до війська.
Їм важко натиснуть на донат чи репост,
Але мають медаль за комент під пост.
У теплій квартирі — святі, як Христос


Немає сечі — я на дні!
Пекельні борошна — всюди, крім мрій!
Кава холодна, душа пуста...
Я просто хотів поспати — а тут клята війна!


Миколаївський Ваньок каже: "Відбій тривоги!
Пісять — і спать!"