Між Мною Та Зоряним Небом

Між мною та зоряним небом лише біла стеля
Останній притулок твій - це цвинтарна пустеля
Залишаєшся десь під колесами потягу
Замість обличчя місиво, розпізнають по одягу
Довго мокнув під дощем, поки чекав на сонце
Тебе вічно оточували якісь дивні незнайомці
Звик ходити завжди одним тим вірним маршрутом
Не усвідомлював, що мозок твій давно вже вкрився брудом
Бувало прокинувшись в понеділок рано вранці
Почувався як тверезий на божевільній п'янці
Гадав про те, що так як зараз не повинно бути
Викурював цигарку крізь гіркоту та томний смуток
Змінити розміренність буднів не завдасть мороки
Твій внутрішній потенціал занадто високий
Але, знову ти йдеш протореним шляхом
До того моменту, як зовсім не здурієш дахом

Між мною та зоряним небом лише біла стеля
Останній притулок твій - це цвинтарна пустеля
Залишаєшся десь під колесами потягу
Замість обличчя місиво, розпізнають по одягу

Начебто невдалий постріл у скроню
Все повторюється зранку в понеділок знову
Ніхто не запише твою невдалу нудну біографію
Зітруться слова "вічна пам'ять", що були тобі епітафією