Дім

знаєш я не бачу світло від зірок 
схожі дні, вони всі як пісок
летять по вітру та втрачаєтся зв‘язок
немає сил зробити навіть крок

знаєш, я втомився від усіх казок,
від яких я котру ніч не сплю
в голові немає місця для думок
думав що в них смуток я втоплю

та зі сльозами вийде біль
і вітер понесе туди
де знову зорі бачити почну

але я знайду свій шлях до того світла, що горить
в моїм серці є надія, що його захистить
повернусь колись туди, де голос мами звучить
до того дому, за який серце болить

закриваю очі, двері на замок:
ніч - як день без світла і тепла;
страх перед грозою, коли ти вже змок;
дістати з серця всі уламки скла

та зі сльозами вийде біль
і вітер понесе туди
де знову зорі бачити почну

але я знайду свій шлях до того світла, що горить
в моїм серці є надія, що його захистить
повернусь колись туди, де голос мами звучить
до того дому, за який серце болить