Суспільна Власність

У письменника є тіло,
ну а що поет без діла?
Треба діло наклєпать,
Щоби стало зрозуміло:
Треба тіло берегти
бо воно - суспільна власність
де вимірюють чорнилом
вашу, пане, боєздатність.
У Харкові на вулиці,
На вулиці – барачній
Стоїть будинок слово
І зойк там чути лячний:
Там виховує поетів
Славная Система
«Рабство – це свобода»
слоган править Карфагеном.
Ось - ключі в квартиру,
не закривайте двері,
Нам потім їх ламати,
а ми ж не мародери…
Треба будь відкритим
У світі до нового:
Повітря свіже, подорож
Для тіла молодого…
Були і звісно ті,
хто партії не дався:
щоб боротись треба жить
і от поет брикався,
виривався і кусався;
на зламані кайдани
Чекісти говорили:
У вас – майдани, В нас – нагани.
Конструктивна критика
нас дуже зацікавила!
у Андрія Чумака ви
запитайте правила:
Остап Вишня хай розкаже
що таке свобода
Підмогильний допоможе
він же - глас народа.
Гей, поети для душі!
Ви чого такі сумні?
Грусти – нет в УРСР
Сколько не сыщи!
Конструктивна критика
від органів політики:
Одні писаки – в гроб
ну а інші – паралітики.
Для гранати – є чека,
Для поета – є ЧК,
Хай поет вводить героїв
ну а ми – введем війська.
- Чув там на Барачному крикі якісь…?
- Ну, лєс рубят – щєпкі лєтят.
- Я взагалі як вважаю, їжа є – і слава богу.
- Вєрка казала… людей по ночах забірают…
- Мгм.
- А ти збірку хоч читав?
- Та нахуя іх чітать…
- Слушай, Фітільов нормальний мужик, нє гоні.
- Так он уже нє фітільов, а Хві-лє-вой
- Та ти шо…
- Мєсяц за гроши на заводє свойом пашеш, а етот за п’єсу свою…
тьфу, блять.
- Да-да-да…
Один дев’ять тридцять три
У вітальні Хвильового
Вся богема того часу
не чекає рокового:
- Типу збори Вапліте?..
- Семенко, ви все з’їсте!
- Передайте мені солі
- Шо Тичина такий кволий…
Всі звернулись до Миколи:
- Хвильовий, кінчай мовчать.
- От і нашо нас збирать?
Всі поети їли,
пили й нудьгували;
Ще до того як колись…
І «колись» - станеться далі