Під Вербою
Назар Абрамик
4:05Осінній жовтий лист кружляє зверху вниз, мені наспівує пісні. Ти кажеш - не журись, я повернусь колись - не обіцяй цього мені. І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні. І знаєш ти сама, що йде до нас зима, і так далеко до весни. Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить. За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть. Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись. І питає вітра, де так довго він баривсь? Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить. За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть. Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись. І питає вітра, де так довго він баривсь? І знову жовтий лист - від осені сюрприз - дарує усміх золотий, Кажу слова не ті, гублюсь на самоті, лиш на прощання погляд твій. І марно не кажи, і не тривож душі, мені лишилися пісні, Бо знаєш ти сама, що йде до нас зима і так далеко до весни. Золотава осінь розпустила коси і птахом у небо летить. За тобою буду все життя жаліти і серденько буде боліть. Золотава осінь йде простоволоса, шепоче мені - зупинись. І питає вітра, де так довго він баривсь?