О, Розкошная Венеро

О, розкошная Венеро
Де нині гобзуєш?
Ти, сердешний Купідоне
Чаю глаз мій чуєш
Прийди ко мні воскорі
Утіши смутненьку
Розвесели смутну тугу
У моїм серденьку...
Тужу ціло і вздихаю
Ах, ні, умираю
Когда тебе не видаю -
Жива бить не чаю.

Ні з бо даже в Вертограді
Такового цвіта
Красотою, добротою
Зрить з самого літа
Яко, друг мой прелюбезний
В дні вже свою душу
Полагаю із-за нього чаю
Вмерти мушу...

Сердешнії мої мислі
Претворітесь в слова
І скажіте миленькому:
Серце мі готово.
Готовоє серце моє
Тя милий прийняти
Ти бо єси моя радость
О, самій зволь знати

Назвала би тя, мой милий
Соколом ясненьким
Ілі паче ву у долі
Цвіточком красненьким
Найкрасніше, паче цвіта
Єсть твоя природа
Весь бо єси преізряден
І чесного рода

Зриш пречудно оченьками
Аж серденько мліє
Душа горить, серце болить
Красная леліє

Прийди ко мні опівночі
Двері ті отверсті
Да рученьки лобизаю
І златії персні
Утіш-потіш, не даш больше
Сердешне тошніти
Мимо тебе я не хошчу
Іного іміти