Душніла

на вулиці дощ 
в мене мокрі черевики
відчуваю
я скоро їх викину

це життя
це доля
як казала одна тьотя
це доля судьби

краплі води
капають мені на чоло
краплі води
дощ це мокре хамло

краплі води 
попадають мені в рот
краплі води
я кричу дощ
я захлинаюся в тобі дощ

вийшло сонце
стало душно
хтось відкрив віконце
але так само душно

сонце хоче мене вбити
передозуванням вітаміну Д
мені нема чим вкритись
погода не поважає мене

я страждаю
навіть просто від ходьби
як я говорив вже
така моя доля судьби

проміні сонця
смалять мені чоло
проміні сонця
велике кругле хамло

проміні сонця 
чому мені так не хватає дощуууу

проміні сонця
я кричу
я кричу дощ