Дум-Дум (Live)

(Дум-дум-дум) (Ча)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум) (Ча)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум)

(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум) (Ча)
(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум) (Ча)

Були, були на сонце сподівання
Та раптом темна хмара надійшла
І серце вкрила прохолодь чекання
І на душі поменшало тепла

Де пахкотіли трави-медоноси
Запахло гірко духом полину
Вже соловей не п'є досвітні роси
Не будить в серці ніжності струну (Струну)

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш

На самоті смиренні тим, що маєм
Ховаєм жаль за тим, чого нема
В тумані мрій надії переймаєм
І спокушаєм віру крадькома

Не кожне серце знається в коханні (В коханні)
Що нам дано - приймаємо, як є (І є, іє)
І тим себе втішаємо в шуканні
Що десь, комусь, нас може не стає

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш

(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум)

(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум)
(Дум-дум-дум-дум-дум)

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш

А що знайдеш
А що загубиш
Ніколи не вгадаєш
Коли нема того, що любиш
То любиш те, що маєш