Присвята Матері

Йду до храму молитися, мамо, за тебе,
відлетіла душа, а ти в серці жива.
Моя пісня, мій янголе, лине у небо,
а любов в кожнім слові і щира й свята.
Я до Господа Бога в молитві благаю,
у риданні гіркому схилюсь до хреста.
Ти пробач мені, мамо, за що і не знаю,
може, щось не сказала, а щось не змогла.

Ой погасла ясна зоре,
Боже, Боже, яке горе,
гірка втрата серце крає –
серед нас тебе немає.
Навесні вишневим цвітом,
теплим дощиком і вітром,
білим птахом, ясним сонцем
ти поглянь в моє віконце.

Мати Божа, у тебе прощення благаю,
хай до раю безвинна душа відліта,
там до вічності в мирі і спокої буде,
і для Господа Бога пісень заспіва.
І добром засівати мене вчила мама,
щоби нива життя була щедра й рясна,
віру в Бога, молитву мені залишила,
найдорожче у спадок, що є віддала.