Марні Мрії. Частина Друга
Our Atlantic
3:52У повітрі Запах смерті До якого майже звикли. У очах лиш біль нестерпний. Близькі люди наче стерті. Ні сліз Лиш гнів Ні слів Лиш гнів Скільки сили змарнували! Скільки страчено надій! Лютий розпач. Може б краще Бездиханно спочивав би. Спочивав би, Та провина Не моя що не загинув Не загинув.. Чи у змозі Ми забути Все побачене й відчуте? У дзвінкому безгомінні Неминучі голосіння! Голосіння