В'Язень

Я так стомився сидіти за воротами випустіть мене
Я побудую дім на пагорбі, щоб більше ви не бачили мене
Світ розійдеться рів по коліна я в ньому вічно красивий і сильний
Вигляну зі свого вікна, перехожі, коли ж закінчиться гроза ця?

Дивляться всі мені в очі мої мовчазні я
Сьогодні вдруге за день помру, абрикосовим деревом я проросту
Зникають свіжі сліди із землі доти як потрапив сюди
Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я
Розриваються від болю, як же хочу я на волю

Я зійшов, полум'ям звиваючись на палубі, на носі, на кормі
Бійтеся мене, я горю вогнем
Так напишіть же, про це свої сумні пісні
Розкажіть, як будете серед людей мовчати

Сьогодні вдруге за день помру, абрикосовим деревом я проросту
Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я

Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я
Розриваються від болю, як же хочу я на волю