Космічні Мандри

Знаєш, мені наснився сон
Я робила купу невеликих справ
Як то зазвичай буває
Кудись бігла, щось рахувала
І ось настає момент
Де я розумію, що знаходжуся
На величезній площині в космосі
Поруч якісь механізми
А за ними незчетна кількість зірок
Все ними засіяне
Всі справи, що я робила раніше
Вели саме до цього моменту
Я закінчую останні розрахунки
Дивлюсь вперед — і бачу Її
Блакитний гігант видніється в далечині —
І він є моєю ціллю
Я чимдуж розбігаюсь
І лечу назустріч моїй зорі
Поки таємні механізми
Роблять цей рух можливим
Ось я вже майже біля неї і ось!
Я доторкаюсь до її края рукою —
І починаю падати вниз
Перед очима сині, червоні та чорні плями
Все пливе у нескінченному падінні
Але все це не має значення
Бо я доторкнулася до неї

Але все це не має значення
Бо я доторкнулася до неї

Але все це не має значення
Бо я доторкнулася до неї

Так багато світла
Розлилося навкруги

Від теплих спогадів в душі
Палке розпалиться багаття
Залишусь відблиском на згадку
Допоки голос мій звучить

Бажання загадаю
Коли впадуть останні зорі
З гори крутої прокричати
Доки не запече в горлі

Я так люблю цей дивний світ
І те, що здатна я любити
Таку велику кількість днів
Я знов хотіла би прожити

І хоч буває відчуття
Немов себе я знов втрачаю
Та це мине, і світло дня
В темницю смутку завітає