Весна Зачинених Дверей

Я думала з роками повинно стати краще
Та низка помилок з'їдає душу кожен день
Я той п'ятак, що в дірку впав в кишені
Скажи мені, що я
Не зовсім ще пропаща

І розбиває вікна
Весна зачинених дверей
Я знову недоречна
І знову я боюсь людей

Бо я не хочу починати
Марний день — такий, як всі
Але не можу сперечатись
Коли дивлюсь в очі твої

Коли дивлюсь в очі твої
Все ніби знову має сенс
У дзеркалі твоїх зіниць
Я знов найкраща із людей

Не пам'ятаю, скільки днів
Я провела на самоті
Не в змозі чути твоїх слів

І розбиває вікна
Весна зачинених дверей
Весна зачинених дверей
Я знову недоречна
І знову я боюсь людей
Я так не хочу починати
Марний день — такий, як всі
Такий, як всі

Марний день — такий, як всі
Де знов нема нікого поруч
За вирієм холодних снів
Я забуваю твої очі

Не в змозі вірити словам
Не в змозі відпустити страх
Я забуваю твої очі
Щоб не пізнати вороття

Мені так важко пояснити
Але усе, чого торкнусь
Немов отримує прокляття
Немов втрачає глибину

Залиш себе для когось краще
Я поки в собі потону
Бо я боюсь спостерігати
В твоїх очах свою пітьму