Житіє Гуцульське

Ой гуцули та гуцули, гуцули, гуцули,
А спереду ноги вмили, а ззаду забули.
Ой гуцули гарні люди, та гуцули бойки,
Та гуцули файно грають, танцюють злегойки.

А як я си, хлопці, вженю, буду мати жінку,
Будут дівки смолу пити – не мою горівку.
Ой піду я в Коломию та там си оженю,
Та таке си дівча возьму – сховаю в кишеню.

Ой не тотой браттє гуцул, що погуцулився,
А лиш то той браттє гуцул, шо в горах родивси.
Гуцулом сиг о вродивси, гуцулом загину,
А я свою натурочку нігде не покину.

Ішов гуцул з полонинки, а гуцулка з бані,
Вони сіли під смерічку, зробили снідані.
Ой а тото сніданічко та й пишне, та й пишне:
Виліз гуцул на гуцулку та й тисне та й тисне.

Кажут мені женитиси та брати Марію.
Бігме, Боже, я Марію любити не вмію.
Кажут мені женитиси та брати Олену.
Бігме, Боже, я Олену видів заголену.

А я ішов до Марічки темненької нічки,
А я упав у кропиву та умер без свічки.
А Марічка добра була – на мене дихнула – 
Через чісок невеличкий душьи си вернула.