Дід Матвій

Жив на світі дід, йому було уже за двісті
Вже багато літ йому всі люди ненависні
Та прийшов кінець терпінню і він стриматись не зміг
За людьми оскаженіло із сокирою побіг
Приспів:
Стій! Стій!
Та здурів старий Матвій
Стій! Стій!
"Не помилую не мрій!"
Люди, мов щури, тікали в паніці від нього
Зрештою змогли раптово збити з ніг старого
Біля спаленої хати прив'язали до сосни
"Ти хотів нас повбивати, але в чому ж винні ми!?"
"За життя своє я всі гріхи людські пізнав,
Підлості, брехні і зла від вас було сповна.
Зло, воно у ваших душах
Я цей світ звільнити мушу
Від вас усіх.
Ви своє життя загубили
Та розплату заслужили!"
І дід затих...
Приспів:
Вбий! Вбий!
Ми з тобою дід Матвій
Вбий! Вбий!
Не помилуєм, не мрій!