Північна

Знаєш, я пекуча, наче крига,
Знаєш, я таємна, наче книга,
Я тобі чужа і я веду війну.
Права там немає, де живу я,
Як мисливець, здобич я полюю,
Ти мені для чого, я не збагну.

А я - дівчина-воля
За собою долю кличу свою,
А я - дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю.
А я небо водою, вмию вроду
Мою тугу мою.
А я - дівчина-зброя
Си не бою ні снігів, ні вогню.

Може я візьму і не поверну,
може закохаюсь і, напевно,
Я тобі не друг та і не ворог я.
Сила у кохання більша волі,
Воля - це єдина моя зброя.
Не віддам нікому зброю і своє ім'я.

А я - дівчина-воля
За собою долю кличу свою,
А я - дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю.
А я небо водою, вмию вроду
Мою тугу мою.
А я - дівчина-зброя
Си не бою ні снігів, ні вогню.

Стелиться дорога, гей-я вдалечінь.
Не моя тривога, не питай, най.
Я дівчина-воїн, серце моє
У північних горах, на вершинах.
Їх знай!

А я - дівчина-воля
За собою долю кличу свою,
А я - дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю.
А я небо водою, вмию вроду
Мою тугу мою.
А я - дівчина-зброя
Си не бою ні снігів, ні вогню.