Медляк

Там дуже, дуже тепло
Зими немає зовсім
Там фантастичні зорі
Коли на небі вже Луна!

Стелі немає, небо там тримають
Рясні колони зеленого гаю
Повітря те вдихаю –
Про світ дурний я забуваю!

Там спокійно, нема людей
В дебільних масках
Світить Сонце –
Воно немов в моїх руках
Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю
Це не складно
Головне – забути страх!

Там є лазурне море
Там в білих шапках гори
Там глибочезне небо
І не буває там грози!

Дихати легко, думати легко
Від всіх та всього там так далеко
Немає бруду людського та зради
Там можно час не рахувати!

Як в дитинстві, коли ніщо не заважає
Світить Сонце –
Воно немов в моїх руках
Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю
Це не складно
Головне – забути страх!

Мене гріють хвилі
Мене не гріють мрії
Зраджених ідей
Я знати не хочу
Про те, що десь існує
Світ дурних людей

Я чую звук
Немов хтось хоче
Відчинити мої двері
Я вас благаю, не робіть
Не робіть цього будь ласка
Я не хочу прокидатись
Не змушуйте мене -
Це мої мрії, мій сон
Моя власна казка!!!

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!!
МОЯ ПРОБЛЕМА –
УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!!

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!!
МОЯ ПРОБЛЕМА –
УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!!

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!!
МОЯ ПРОБЛЕМА –
УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!!

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!!
МОЯ ПРОБЛЕМА –
УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!!

Так я залишаюсь
Не дітися нікуди
Від сірості буття
Але я тримаю в руці пісок надії –
Яка і є життя!
Це і є життя!