Частина 7

Барокамера
Людка — до речі, жінка Борісича, сексапільна інтелігентна дама
Яка коротала своє життя яко начальниця барокамери
Приємність від спілкування з цією людиною можна передати
Хіба що в терабайтах оцифрованої інформації суцільної радості і комфорту
Але природа не хотіла бачити спокійних мужчин
Які сидять на кухні і закохано дивляться на красуню жінку, яка стругає в миску олів'є
Природа прирекла нас, мужиків, на вічний пошук
Хоч знаєте — від добра добра не шукають, але вдруг знайдем!
А попадеться гірша — помучимся — і знову в путь... от так і митарствуєм
Не був вийнятком і ББ
Він постійно перебував у фазі активного пошуку замінника для господині
Свого домашнього вогнища і часто робив це майже в присутності самої господині
Люда подзвонила Борісичу і попросила замінити її на півгодинки
До неї якраз мав прийти старий полковник у відставці
Таке собі мурло, яке ціле життя нещадно гробило себе
А Людка мала за два тижні відновити всі його відмерлі за сорок років органи у своїй барокамері
Камера була німецька, нова. І медсестра у Люди була нова і німецька
Ви поняли. Боря за нею гинув вже тиждень і чекав тільки моменту
Шоби своєю плойкою вскучерявити трохи зачіску Марінки
Видно, в них вже відбувся тантричний діалог на відстані
І обоє чекали фізичного розрішення конфлікту гормонів. І тут — як в кіно
— Андрюша, зайді! — крикнув Борісич тоном, переповненим тестостерону
І почавав давати мені цінні вказівки
— Я іду Люду заменю, а она в воєнторг бежит к дєвкам
Ти пріді туда, попадісь на глаза єй, єслі чьо — поможеш там, отнєсті-прінєсті
І када в барокамеру она пойдьот — ти мнє дай знать срочно. Набери в ордінаторскую
Власне там, на столі в ординаторській, мав розігратися бурний фінал воєнно-служебного романа
Я галопом поскакав в воєнторг виконувати секретну місію по відмазці шефа
А шеф взвалив на свої плечі тягар еволюції, званий штучним відбором
І в такому ж темпі побіг виконувати свою частину функцій
Аж халат завернувся ззаду, як хвостик тер'єра

Мурло з червоною рожею і з синіми мішками під лупастими очима прийшло в барокамеру
І вже їздило по вухам Марінці, коли вбіг захеканий Боря
Він подивився Маріні на ноги і не став піднімати очей вище, щоби не напасти на Марінку при ньому
— Так-так, пачєму єщьо нє раздєтий, бистренько вот в ета
Він подав відставнику спеціальні бавовняні штанці і майку для барокамери
Той повільно, кряхтячи, почав крутити їх в руках, роздивляючись і розтягуючи
— Оні новиє, нє нада їх крутіть, адєвайтє і айда! Нікто в ніх нє умер
По його вигляду було видно, що він готовий засунути діда в барокамеру в його пальто і черевиках
Лиш би швидше перейти до дегустації основного блюда
Основне блюдо також нетерпеливо покусувало губу
І потихеньку звільнювало площу стола для майбутніх неписьмових операцій
Вони б давно з ББ вже на нейтральній території тряхнули целюлітом
Але кожен раз Марінку зустрічав і провожав її ухажор
Симпатичний, але дуже інтелектуально не гнучкий хлопчина
Він весь час поза її роботою проводив з нею
як невід'ємна, але абсолютно непотрібна частина її шикарного тіла
Тому в Марішки залишався тільки цей єдиний момент для стрибка в кукурудзу
І вона була готова. ББ помогав діду одягатися, забіг до нього за ширму
І задом-наперед натягнув на нього калісони
І тепер ширінка, яка опинилася ззаду, зрадницько видавала присутність газового балона за нею
Борісич засунув насилу Мурло в камеру, той хотів щось наостанок сказати
Але слова потонули під герметичним ковпаком
який закрили руки боса, виставили таймер, і шеф сказали
— 15 мінут, — рум'янець покрив лице ББ, він зробив крок у бік столу
І ми ніколи не взнаєм, що творилося далі, бо це було останнє, що бачив дідо в віконце камери
Далі вони вдвох пропали з видимої зони

Я в той час крутився, як пес на заправці, навколо Люди
Розуміючи, що надлишок моєї уваги може бути розцінений як спроба затримати її в магазині
А так як жінка вона розумна — вигрібати каки зі штанів може прийдеться нам вдвох з Борісичом
І тому намагався вести себе розслаблено
Постійно очима шукаючи між клієнтів Люду, щоб вона не свиснула непомітно
Як і геніально прорахував Борісич
вона все-таки попросила мене занести сумку з якимось дефіцитом
Але не у відділення, а в машину до Борі — в стару Побєду
З якої в мене і почалася ця одностатева і однобока любов до цієї марки
Я хапонув кульок наперед себе і погнав у сторону КПП
Біля якого стояли припарковані жигулі, москвичі і волги офіцерів
А над ними височів айсберг Борі
Від воєнторга до барокамери було йти хвилини чотири
Тому треба було дзвонити терміново
інакше Люда могла цей щасливий дует перетворити в тріо
На КПП завжди товклася купа народу
приїжджали рідні, дєвочки, сестрички, другани
Привозили, відвозили, передавали
На КПП працювала бабулька, яка не розуміла де вона працює
інакше би вона просто зійшла з розуму від двіжухи, яка там панувала
У неї завжди в пріоритеті були дівчатка, які приходили піднімати бойовий дух солдатикам
Їм пропуск навіть не видавали
а всій решті вона влаштовувала довгий і нудний допит
Я вихопив у бабки телефон і набрав 038 — номер барокамери
Короткі гудки. Я набрав ще раз — і ще раз ті самі гудки дали мені знати
що, видно, телефон постраждав у ході еротичної баталії
І був або скинутий на підлогу, або розбитий, або вирвали шнур з розетки
Я вже казав, що ББ славився короткими забігами і вся надія була на то, що він вже біля фінішу
Я кинув сумку у Побєду і погнав кругами до барокамери, щоб обігнати Люду
Вона стояла і тринділа з кимось із медсестер за 200 метрів до входу в своє відділення
ББ любив екстрім. Хоча по ньому і не скажеш — лице, як в Ангела з ікони
От хіба що зловіщий відблиск окулярів видавав його хиже вовче нутро
Я влетів в передбанник і крикнув:
— Борісич, полундра! Телефон не работаєт
В сусідній кімнаті, судячи по звуках, якраз, видно, був апофіоз
І Боря вирішив відмовитися від чемпіонства на короткі дистанції
Враховуючи нечасті змагання в парі з Марінкою, і дав дальнобойщика
В нього була книжка ДАО на 600 сторінок
де на кожній з них описувалося, як не кінчити в перші тридцять секунд
Після моєї фрази, здавалося, Боря не міг кінчити до кінця життя взагалі
Я визирнув на двір — Люда повільно підходила до будинку, тримаючи під руку ту ж сестру
І сміялась, не маючи поняття, яка трахомудія відбувається в десяти кроках від неї
Я влетів назад і побачив картину
на столі замість красивого розніженого тіла Марішки
Лежить розкарячений дідо, а ББ цілує його взасос
Даааа, Борісич, я всьо міг простити, але геронтофілію, йо майо
— Тащі нашатирь, бистра, і адреналін
В голосі ББ було більше паніки, ніж у всіх жителів Риму під час епідемії тифу
Я приніс все в секунду, і тут зайшла Люда:
— Боря, всьо хорошо?
— Да, Людік, Марішку начмєд позвал, а я прікорнул нємного і нє услишал таймер
Боря дув дідові в рот і робив штучний масаж серця, я підніс нашатир йому під ніс
І краєм ока побачив Марішкині трухани
рожевенького смачнючого кольору, повні життя і фантазії
Які зачепилися за носок лівого Боріного мешта
Я кинув баночку на підлогу, опустився на коліно
І підняв це ажурне творіння, нюхнувши по дорозі, засунув собі в кишеню
Про себе відмітив — ДА! ОНО!
Дідо почав квакати, Люда не встигла ще впасти в обморок
Труси перестали бути слідами злочину
Дідо-Мурло поводив білками, подивився на Борю, на мене, на Люду захрипів:
— Я вас под суд, я... — Боря знову почав робити йому штучне дихання рот-в-рот
— Андрюша, Люда, ідіте ко мне, я щас... — продовжував насилувати воскресшого ББ
— Боже, он же умний мужик, чуть не угробіл старіка, ну как можна так?
Люда йшла по тротуару, даючи дорогу грузину в білих носочках
Який тарабанив вечерю в відділення у двох відрах з надписами — Первоє і Второє
Ми підійшли до неврології, Нефьодов, слава Богу, ходив за Ніною Нікіфоровною
І збирав на собі її прокльони:
— Нєфьод, собачій рот, рукі-то із жопи, чьот ух, нєдатьопа
Булькала старим паровозом Нікіфоровна
А я, не вникаючи в подробиці їхніх відносин
завів Люду в кабінет чоловіка і пішов робити їй чай
А самого так і тягнуло на арену, де завершався наш тріллер
Через 7 хвилин чайник закипів, і в кабінет разом із запахом нашатиря забіг ББ
Посмішка Цезаря світилася окулярами на нас:
— Отдєлался льогкім іспугом, обосрался, со страху і в обморок упал
Што я нє открил после звонка, оно і лучше
меньше кіслороду пашло, — криво посміхнувся він
— Я ему двадцять рублєй сунул, хватіт гаварю
Штоб штани постірать, ги-ги, — поправив на носі окуляри ББ
— Отправлю етава амбала, Колокольчікова, к нєму на дачу — пускай гавно на картошку патрусіт
Боря єхидно заржав, я бачив по ньому, що він засвітив тільки вершок айсберга секретів
Чим ще обросла ця історія — нам не взнати ніколи
— Ну, он молчать-то хоть будєт? — перестрашено спитала Люда
— Он за еті деньгі нам пєть по утрам будєт под балконом, жлоб
Боря відкрив шафку з невідкладними ліками
налив всім коньячку і вивів мене в коридор:
— Труси Марішкіни отдай, єйо там етот, ги-ги, бульдог уже ждьот
Він запхав собі самий сокровенний винахід людського умислу в кишеню своїх воєнних галіфе
І підсвистуючи побіг в бік безтрусої подружки
Потім вернувся, допив з Людою коньяк
І довго не виходив з нею зі свого Амурного Офіса
А я ще на один день був ближче до дому