Blackout

Залітаємо в мистецтво
Індикатор нестерпності
Пілотні проекти
Проте з великим серцем

Погода знов несеться  
Перегрітий процесор
Та по очах людей спостерігаю 
Було весело 

Вночі ходив шукав
Та не знайшов своїх
У голові Блекаут

Серед сірих домів 
навіть не говори
Холод відволікав

Певно
далеко до ранку напевно
тут шукати світло даремно
покидають листя дерева
кольором Макабео

День засинає повільно
і забирає з собою 
останні сонця проміння 

звикаємо жити надалі
як у чорно білому фільмі
де ролі всі вільні 

Сценарій за який 
мене ніхто не питав
тут немає правил
як і дороги назад

Але вірю тоді 
перестане їхати дах
коли прийде весна