Хвиля

*звуки моря*
Коли з дерев спадає густа тінь
Ми йдемо дивитися на світ
Що він нам сьогодні принесе?
Нічого? А може геть усе?
*уууу-уууу-ууууууу*

Після ночей завжди буде тепло
Сьогодні ж знову відчуваю втому
Можливо, справа дійсно в тому, що
До поки нікому не дарував його

Ми забули, що таке десь є
Ніч іде, і мій страх викрав крук
І ти мене у цю ніч піднесеш
Все даєш, щоб потім вирвати із рук

Коли з дерев спадає густа тінь
Я обертаюсь і починаю тліти
Я не йду дивитися на світ
Для мене він закінчився вночі

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння
Ним же нас і спалить в мить

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння
Ним же нас і спалить в мить

Ми бачимо надто багато
Будуємо все ідеальним в своїй голові
Коли хочемо спати, спочатку наводим порядок
В думках які не старіють

А тільки тоді дозволим собі
Спіймати момент де все справжнє було

Як імунітет у дитини
Що росла в занадто стерильних умовах

Ми надто чуткі, занадто вразливі
Заражені світом, що нам демонструють

Занадто чітким, надто красивим
Засяяним світлом, що нам несе бурю

Гарна картинка вигорить з часом
А я стану чолом чекаючим кулю

Моя домовина дешева з пластмаси
Чекає в кутку поки я допалю

Усе подалі, обіцянки і моралі
Всі залишені в дзеркалах
Котрі ти марно розбиваєш, марно
На загострені (деталі)

Я б ходила по ним босою
Але ти й цього не просиш

*ууууу-ууу-ууууу*

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння
Ним же нас і спалить в мить

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння
Ним же нас і спалить в мить