Віра

(Знаєш, що страшно)
(Що все, у що я вірив)
(Виявилось не справжнім)

Вади душі задушили мене
І завадили стати вічністю
На зупинці знову нікого, лише я, дощ та дешеві навушники

Пам'ять знову підкидує те, що довічне ув'язнене у моїй голові
Мелодії старих касет
Телефонних розмов
Стерті голосові

Віра у завтра дорівнює вірі розкладу приміського автобусу
Моя сила - у доволі плотно забитому болту на дешеві рефлексії

Моя слабкість - у втраті того
З чого я виріс
І з чого почав

Моя слабкість  - у втраті віри, надії
Та гайкового ключа

Кардіограма в медичній картці
Мої думки на вітринах стримінгів
Важко старіє душа
Обличчю, в цьому плані, набагато легше

А мене, як не ніколи, чули
Так і не послухають або не почують
І це є нормально
Бо я, просто, звичайна статистика у Спотіфаї

Віра у завтра - така ж профанація
Як і ілюзія вибору
Як віра у те, що поранений звір добіжить
І його неодмінно врятують

Як віра у правду, яку при тобі
Втоптали у сіре багно

І ти, бачивши це
Стояв і мовчав
Знімав її смерть смартфон

(Знаєш, що страшно)
(Що все, у що я вірив)
(Виявилось не справжнім)

(Ну, знаєш, доля)
(Спорідненні душі)
(Справжнє кохання)
(Правду казала ти)
(Я мав тебе слухати)