Я Промовчу
Sudno
3:04(Знаєш, що страшно) (Що все, у що я вірив) (Виявилось не справжнім) Вади душі задушили мене І завадили стати вічністю На зупинці знову нікого, лише я, дощ та дешеві навушники Пам'ять знову підкидує те, що довічне ув'язнене у моїй голові Мелодії старих касет Телефонних розмов Стерті голосові Віра у завтра дорівнює вірі розкладу приміського автобусу Моя сила - у доволі плотно забитому болту на дешеві рефлексії Моя слабкість - у втраті того З чого я виріс І з чого почав Моя слабкість - у втраті віри, надії Та гайкового ключа Кардіограма в медичній картці Мої думки на вітринах стримінгів Важко старіє душа Обличчю, в цьому плані, набагато легше А мене, як не ніколи, чули Так і не послухають або не почують І це є нормально Бо я, просто, звичайна статистика у Спотіфаї Віра у завтра - така ж профанація Як і ілюзія вибору Як віра у те, що поранений звір добіжить І його неодмінно врятують Як віра у правду, яку при тобі Втоптали у сіре багно І ти, бачивши це Стояв і мовчав Знімав її смерть смартфон (Знаєш, що страшно) (Що все, у що я вірив) (Виявилось не справжнім) (Ну, знаєш, доля) (Спорідненні душі) (Справжнє кохання) (Правду казала ти) (Я мав тебе слухати)