Нашеліто
Тартак
4:11
Текст песни
Розбуди мене тихою піснею Поцілуй вустами гарячими А то сльози мої стали прісними Та зіниці стали незрячими Моє сонце сховалось за хмарами Моє небо фарбується мрякою Серце б'ється глухими ударами Наче хтось по землі - гіллякою Ми колись були світлою силою Воювали з темінню хворою Тільки сила нам стала немилою Замінили силу покорою Рідну землю сповили туманами Окрутили підступними чарами Старші вічно живуть оманами А молодші ростуть яничарами Ой нема того на селі Що у Галочки на столі Ой є що їсти, ой є що пити Є й кому припросити Хто вони - ті, що вчора браталися? Ті, що вчора горіли, де вони? Куди зникли? Що з ними сталося? Та які їх скрутили демони? Кожен марить ефектом відсутності Уникаючи відповідальності І, питаючи правди в підступності Вибирає престижні спеціальності Відділяє себе від кореня Відриває себе від рідного Прапор свій пофарбує кольором У який фарбувати вигідно Кров не точиться свіжими ранами Дух потух за мурами-гратами Поставали усі ветеранами Хоч не встигли побути солдатами В неї ненечка старенька Як голубочка сивенька По хаті ходе, мисочки носе Нас до обіду просе Залишилися знов, наче сироти При дорозі, якою не ходжено Хіба можна в своє не вірити? Хіба ж нас такими народжено? Заплітаємо слова у речення Так, що змісту шукати даремно Від матеріального забезпечення У душі стало зимно і темно В неї батенька немає Дядько за батька вправляє По хаті ходе, пляшечки носе Нас до горілки просе
