Воно

Я так давно не бачився з тобою
Все валиться з рук — я нічого не можу робити
Ти маниш мене собою, чаруєш мене собою
Та краще було б, мабуть, мене просто вбити

Збудувала для мене замок своїми руками
Такий неміцний, бо замість каміння — повітря
А те, що в'ється між нами, а те, що б'ється між нами
Кидає у прірву, штовхає на вістря, штовхає на вістря

Воно паралізує, наче погляд кобри
Воно то манить, то відштовхує, то зве
Я кохаю тебе — і мені від цього добре
Але ти не кохаєш мене, але ти не кохаєш мене
Але ти... і мені від цього зле

Ти знов переносиш важку гнітючу поразку
Ти знаєш, що я не піддамся жодного разу
Я вдягаю холодну маску, не відповідаю на ласку
І це дратує тебе, і це доводить до сказу

Я заманював тебе до пастки своїми словами
Я розкидував сіті, яких ти не оминула
А те, що вилось між нами, а те, що билось між нами
Ще й досі живе, ще й досі про нас не забуло

Воно паралізує, наче погляд кобри
Воно то манить, то відштовхує, то зве
Ти кохаєш мене — і тобі від цього добре
Але я не кохаю тебе, але я не кохаю тебе
Але я... і тобі від цього зле

Воно паралізує, наче погляд кобри
Воно то манить, то відштовхує, то зве
Я кохаю тебе — і мені від цього добре
Ти кохаєш мене — і тобі від цього добре
Але я не кохаю тебе, але ти не кохаєш мене
І мені, і тобі від цього зле