Сутінки

Не тікай, я ще не все сказав
Поховай, якщо я лиш твій скарб
Випивай кров мою, випивай
Скільки б болю, нам не вистачає
Тримаю її руки, як востаннє
Цілую її шкіру, в губах лиш одне питання
Ми маємо однакові бажання?
Або я їду геть, ти лишаєшся в нашій спальні
Істерика, ти, я, в стані афекту
Щоки - відбитки губ
Стіни - руки розбиті вщент
Ненавиджу тебе, кожну клітину твого тіла
Та в ту саму мить кохаю, й бажаю кохати ще
Те, що гасне - не займай
Я впораюсь сам
Ніби пластик, підвела токсини в мій шарм
Відрізни кохання від твоїх покарань
Холод не в вампірів, його собі забрав (а-а-ай)
Не тікай, я ще не все сказав
Поховай, якщо я лиш твій скарб
Випивай кров мою, випивай
Скільки б болю, нам не вистачає
Ми мабуть давно не були разом
Тіло на мені, на тім тілі лише прикраси
Ти знову доведеш мене до сказу
Знову заспокоїш, я знаю, як ти це скажеш
Так, розлюти та перевір мене ще один раз
Ми - це причина, по якій стіни досі не сплять
Я розірву усі зв'язки, на хвилин може п'ять
Та ти знов набираєш
Я також не все сказав
Не тікай, я ще не все сказав
Поховай, якщо я лиш твій скарб
Випивай кров мою, випивай
Скільки б болю, нам не вистачає
Скури мене, нехай лишиться лиш дим
Я в'язень твоїх пут, ти в'язень моїх
Проллється кров - я накриваю на стіл
Навчи кохати там, де ніхто не вмів